Просто роздуми про життя і творчість

каталог сайтів
RSS
четвер, 02.02.2012

коханий мій,
у твоїх зіницях загублюся...
жаданий мій,
іду по небеснім мості.
якщо ненароком не стрінемся
тоді ти вже сам віднайди...

у тобі я
згубою зморена.
в бездонності рідних очей,
безмежністю дотику зловлена
на привязь ласкавих ночей

і тихо так
я шепотітиму.
про те,
про що всі промовчать.

коханий мій,
вірною й тихою
я стану твоїм владарем...

 

03/12/11

а новий рік таки наступає..
на п'яти, на ноги, на пам'ять..
гвалтує нас спогадами
і зачиняє в тісній комірчині зламаних іграшок..
іграшок -
як днів похмурих і негожих

і навіть сріблясті нитки дощику
і яскраво-мигаючі вогні гірлянд
не в силі заставити нас
відчинити ці двері..
але і попереду і позаду знову
сяє різдвяна зірка
освітлючи найтемніші закутки..
і комірчини...
і на столі стоїть лишній посуд -
для тих, хто не з нами

а за вікном тихо сипле сніг
і дзвенять колядки
бо життя - триває..
і день прийдешній таки наступає
на п'яти, на ноги,
на нас
з розмаху
своїм подерто-безрозмірним мішком...


і просто так сказати:
Миколаю,
ось тобі молоко з печивом
і подарунок - не все ж ти,
треба і тобі...
смачного...
і майбутнього...
життя...

 

27/12/11

субота, 25.12.2010

зимова пора.

тонкою ходою

за снігом прямує мороз.

безслівно,

безстрашно,

немовби й так треба

малює на вікнах свій сон:

зимові картини,

безмежжя світів,

фантазію вітру

і іній,

і сніг...

зимові мережки

в гарячих руках

все тануть,

мов стежка

зникає у снах...

 

субота, 11.09.2010

Життя таке...

то кольорово-біле

то сірим сумом огорта..

а то бува коричнево - "красиве"

і фіолетовим то відзирає в нас...

п'ятниця, 10.09.2010

Осінь у Львові приходить неждано

Тихо й нечутно, немовби чужа.

Та, зупинившися лиш на хвилинку,

Ти відчуваєш – осінь у Львові завжди своя…

 

Тихо замріяно ходить по місту

В сивім серпанку туманів й дощів…

Жовто-багряним вмиваються листя

Лип і каштанів і львівських беріз…

 

Стрімко й нечутно легкою ходою

Осінь наводить порядки свої

Потім ж іде кудись вдаль за сестрою

Ми ж кричимо їй услід: гей! постій!

 

Зиму ми встигнемо ще привітати.

Снігом її милуватися теж.

Ти ж нам дозволь із тобою зостатись

Ще хоч на мить, на хвилину на день…

 
1 , 2 , 3 , 4 , 5 ... 12